Шахта 1/3 «Новогродівська»

Історія Новогродівки нерозривно пов’язана з вуглевидобутком. Вона гартувалася не лише з перших шахтних стволів та перших піднятих на поверхню тон вугілля, а й із доль людей, які обрали для себе складний та шляхетний шлях — працювати у надрах землі задля промислового розвитку та енергетичної незалежності країни. 

Перші відомості про поклади кам’яного вугілля у родючих степах Донеччини, поблизу станції Гродівка, сягають 1920-х років. Саме тоді розпочалося формування візії майбутнього вугільного регіону. Проте реалізацію масштабних промислових планів було відтерміновано через події Другої світової війни. Відновлення розпочалося лише у повоєнний період. 1 січня 1949 року була введена в експлуатацію шахта № 1 «Новогродівська» із проектною потужністю 1 тисяча тонн вугілля на добу. Того ж року розпочалося будівництво шахти № 3, яку здали в експлуатацію 31 грудня 1953 року під керівництвом першого директора Бориса Бобирєва.

Початковий період функціонування підприємств вимагав значних зусиль щодо налагодження виробничих процесів. У перші роки середньодобовий видобуток становив 250–300 тонн. З травня 1954 по 1962 рік шахту № 1 очолював гірничий інженер Іван Шапко. Завдяки оновленню кадрового складу та впровадженню прогресивних на той час технологій, середньодобовий видобуток зріс до 1000–1100 тонн.

Ключовою віхою в розвитку підприємства став 1964 рік, коли внаслідок об’єднання шахт № 1 та № 3 було створено шахтоуправління «Новогродівське». Це рішення дозволило наростити добовий видобуток до 2500 тон. Упродовж 1966–1974 років підприємство очолював Володимир Лєбєдєв.

 У 1970 році до складу укрупненої структури було приєднано шахту № 2 «Новогродівська», що збільшило потужності до 4500 тон на добу. Наступний етап розвитку пов’язаний із керівництвом Анатолія 

 Бєлікова (травень 1974 — листопад 1979 рр.), за якого показники видобутку досягли 5400–6000 тонн вугілля на добу. З 1987 по 1995 рік керівником був гірничий інженер Іван Мороз. У цей період шахта № 2 виокремилася в самостійну структуру, а шахта № 1–3 пройшла комплексну модернізацію. Саме тоді розпочалася історія швидкісного проходження вугільних пластів, а річний видобуток уперше сягнув 1 мільйона тонн. 

Незважаючи на системну економічну кризу вугільної галузі впродовж 1990-х років, колектив підприємства зумів зберегти виробничий потенціал і гірничі традиції. 

• 2003 рік: дострокове виконання річного плану — видобуто 753,5 тисяч тонн вугілля (при плані 655 тисяч тонн).
• Мільйонний рубіж: річну планку в 1 мільйон тонн видобутку шахта підкорювала неодноразово — у 1991, 1993 роках та 12 грудня 2013 року. 
• 2007–2019 роки: під керівництвом Миколи Галушка у 2013 році видобуток склав 1 011 224 тонни вугілля, а протяжність шахтних виробок сягнула 3566 км. 
• Історичний рекорд: станом на 1 січня 2019 року за весь період існування шахти було видобуто 50 мільйонів тонн вугілля. 
• 2020 рік: під керівництвом Альберта Косенка видобуток зріс до 1 038 893 тонн, а протяжність виробок досягла 3912 км. 

Історія шахти № 1–3 «Новогродівська» — це перш за все історія її робітників: гірників, інженерів, прохідників, механіків та енергетиків. Вагомий внесок колективу відзначено численними державними та галузевими нагородами, серед яких — знаки «Шахтарська слава», «Почесний шахтар» та звання «Заслужений шахтар України». Особливою гордістю Новогродівки є шахтарські династії, у яких професійна майстерність, відданість справі та повага до гірничої праці передавалися від батька до сина протягом кількох поколінь. 

Шахта № 1–3 «Новогродівська» — це містоутворювальне підприємство, чий літопис викарбувано не лише у статистичних звітах, а й у долях тисяч новогродівських родин та спадщині нашого краю.