Пам’ятник загиблим шахтарям

У самому серці Новогродівки, у затишному міському парку по вулиці Парковій, височіє особливий монумент – Пам’ятник шахтарям, які загинули на виробництві. Для кожного мешканця Новогродівської громади це не просто меморіальний знак. Це закарбована в камені історія нашого рідного краю, символ безмежної поваги до небезпечної підземної праці та вічного болю за земляками, які пішли в забої й не повернулися додому.

Доля Новогродівської громади від самого початку нерозривно пов’язана з вугільною промисловістю Донеччини. Місто Новогродівка народжувалося, розбудовувалося й жило ритмом місцевих шахт — «Новогродівська № 1–3» та «Росія» (згодом перейменованої на шахту «Котляревська»). Гірнича професія завжди вимагала надлюдської мужності, витримки та самопожертви. За десятиліття підземних робіт громада втратила десятки відважних працівників, чиї життя обірвалися внаслідок трагічних аварій.

Ідея увічнити пам’ять полеглих гірників народилася всередині самої шахтарської родини. Наприкінці 1990-х років цю шляхетну ініціативу втілив у життя трудовий колектив шахти «Росія» під керівництвом директора Григорія Мірумяна – саме силами та коштом підприємства були виконані основні роботи зі спорудження монумента.

Урочисте відкриття пам’ятника відбулося у 1999 році, а остаточне облаштування меморіального комплексу завершилося у 2004 році (саме ця дата зафіксована у державних реєстрах). У березні 2005 року рішенням управління культури монумент отримав офіційний статус пам’ятки історії місцевого значення під охоронним номером 520.
Протягом десятиліть сквер біля пам’ятника був головним місцем тихої скорботи та глибокої вдячності. Щороку наприкінці серпня, напередодні Дня шахтаря, сюди приходили цілими родинами: діючі гірники та ветерани вугільної галузі, керівництво підприємств і міста, священнослужителі, молодь та близькі загиблих.
Мітинги-реквієми, спільні поминальні панахиди, хвилина мовчання та живі квіти біля підніжжя монумента стали невід’ємною частиною духовного життя Новогродівки. Це був наш спільний обов’язок – пам’ятати поіменно кожного, хто віддав життя, видобуваючи світло і тепло для всієї країни.

Сьогодні, коли через російську агресію Новогродівська громада тимчасово перебуває в окупації, а її мешканці розкидані по різних куточках України та світу, пам’ять про рідний дім набуває особливої сили. Ворог може тимчасово захопити вулиці та площі, але він ніколи не зможе відібрати нашу історію, нашу ідентичність і нашу вдячність.

Бережемо пам’ять про кожен куточок рідної Новогродівки, про її героїчну шахтарську славу та про людей, які творили історію громади. Згадуємо, шануємо і віримо: ми обов’язково повернемося додому, щоб знову принести живі квіти до нашого пам’ятника у вільному українському місті.