м. Новогродівка

1939 — рік, від якого ведуть історію міста — тоді почалося будівництво шахти № 1 «Новогродівська».

≈ 5,5 км² — площа компактного шахтарського міста Донеччини.

14 610 — мешканців станом на 1 січня 2022 року.

Шахти + місто — вугільна промисловість визначила планування Новогродівки, роботу містян, символіку й міську ідентичність.

Місто, яке почалося з шахти

Новогродівка — невелике шахтарське місто Донеччини, яке виросло не навколо давнього поселення чи торговельного шляху, а навколо промислового будівництва. У 1939 році тут почали споруджувати шахту № 1 «Новогродівська», а поруч з’явилися перші будинки для шахтобудівників.

Згодом шахти стали каркасом міста: біля них зростали квартали, школи, лікарня, заклади культури та спортивні простори. Тому історію Новогродівки неможливо відділити від шахтарської праці — вона присутня і в міській символіці, і в пам’ятних місцях, і в родинних історіях мешканців.

Перші будівничі міста

На будівництво шахти № 1 «Новогродівська» приїздили мешканці навколишніх населених пунктів — Гришиного, Желанного, Очеретиного та інших. Поруч із шахтою звели дві житлові будівлі для шахтобудівників — вони стали частиною першої забудови майбутнього міста.

Як з’явилася назва Новогродівка

Спочатку поселення мало назву Гродівка — за назвою розташованого неподалік населеного пункту. Щоб їх розрізняти, до назви додали частину «Ново-». У 1958 році поселення отримало статус міста і сучасну назву — Новогродівка.

Новогродівку пам’ятають як невелике шахтарське місто із зеленими вулицями й затишними провулками, каштанами, тополями та ялинками. Шахтарська праця була частиною родинної історії багатьох мешканців.

Цей людський вимір важливий для сторінки пам’яті: Новогродівка запам’яталася не лише шахтами й промисловими об’єктами, а й парком, площею, сквером, школами, святами, дитячими майданчиками

Ключові віхи міста — коротко, щоб побачити логіку розвитку Новогродівки від робітничого поселення до окремого міського центру.

1939 — Починається будівництво шахти № 1 «Новогродівська» і формується майбутнє поселення.

1941–1943 — Німецька окупація. Під час відступу були зруйновані промислові та житлові об’єкти, затоплені гірничі виробки.

1947 — Відокремлення Гродівки від Ново-Павлівської сільради у самостійну Ново-Гродівську селищну раду.

Повоєнні роки — Відбудова шахти, житла та інфраструктури. Будівництво шахти № 3 «Новогродівська» розпочалося у 1948 році, а 31 грудня 1953 року її офіційно здали в експлуатацію. Після запуску та подальшого об’єднання із шахтою № 1 утворилося підприємство «Шахта 1-3 «Новогродівська»». Шахту № 2 «Новогродівська» почали будувати пізніше — наприкінці 1948-го — на початку 1950-х років; її спорудження завершилося в період 1952–1960 років.

1958 — Поселення отримує статус міста і назву Новогродівка.

1960–1970-ті — Інтенсивне житлове будівництво, розвиток лікарні, Палацу культури, санаторію-профілакторію та машинобудівного виробництва.

1992 — Новогродівка отримує статус міста обласного значення.

1999 — Відкривають пам’ятник шахтарям, загиблим на виробництві.

2001 — У міському сквері відкривають пам’ятник Тарасові Шевченку; шахту № 2 «Новогродівська» закривають.

2019 — До 80-річчя міста створюють пісню — музичну візитівку Новогродівки.

2020 — Новогродівку включають до Покровського району; утворюється Новогродівська міська територіальна громада.

2024 — Через наближення фронту починається примусова евакуація родин із дітьми. 29 серпня 2024 року — окупація житлового сектору; 3 жовтня 2024 року — віднесення території громади до переліку тимчасово окупованих.

Після війни Новогродівку активно відбудовували й розширювали. Разом із житлом з’являлися школи, дитячі садки, лікарня, магазини, їдальня та пекарня — формувалася повноцінна міська інфраструктура.

Вугілля

Шахти визначили економіку й ритм міста. Наприкінці ХХ століття у Новогродівці працювали чотири кам’яновугільні шахти. У 1999 році шахти «Котляревська» («Росія»), «Шахта 1-3 «Новогродівська»» та № 2 разом видобули 1 832 тис. тонн вугілля.

Машинобудування

У 1970 році почали створювати Селидівську філію Жуковського машинобудівного заводу. Перший цех запрацював 1972 року, другий — 1976-го. Підприємство випускало газові опалювальні котли.

Місто для життя

У 1960–1970-х роках зводили чотири- й п’ятиповерхові будинки, школу, магазини, заклади харчування; працювали лікарня та Палац культури.

Парк і спорт

Наприкінці 1980-х у міському парку збудували стадіон і облаштували алеї. Парк став одним із головних просторів дозвілля містян.

1960–1980-ті — час, коли промислова Новогродівка набувала вигляду повноцінного міста. Саме в цей період поруч із виробництвом особливо активно розвивали житло, медицину, культуру, торгівлю та відпочинок.

Промисловість для різних професій

Центральна збагачувальна фабрика «Україна» («Росія») дала додаткові робочі місця, зокрема для жінок Новогродівки.

1970

Палац культури входить у міський простір; перших відвідувачів приймає санаторій-профілакторій «Здоров’я».

1972–1976

Будують цехи машинобудівного заводу; згодом з’являються гараж, котельня, адміністративна будівля, їдальня, гуртожиток та інструментальна дільниця.

1978

Розпочала роботу станція швидкої медичної допомоги.

Шахтарська лампа

Старовинна лампа-коногонка в гербі символізує світло, тепло й енергію вугільних підприємств.

Шестерня

Нагадує про Новогродівський машинобудівний завод — другу важливу сторінку промислової історії міста.

Музична візитівка міста

Ідея створити пісню-візитівку до 80-річчя міста виникла у директорки музичної школи Наталії Єрьоменко. Слова й музику написав викладач музичної школи Віктор Рева. Уперше пісню виконав вокальний ансамбль викладачів «Гармонія» 25 серпня 2019 року під час святкування ювілею Новогродівки.

Кольори прапора

Блакитний, жовтий і зелений повторюють основні мотиви герба та поєднують промисловий образ міста з природним оточенням.

Новогродівка та модель ОСББ

У 2007 році Новогродівка стала першим містом в Україні, де житловий фонд перейшов на модель обслуговування через ОСББ. У місті було створено 101 ОСББ.

У Новогродівці пам’ять про людей і події була буквально вписана у простір міста — у пам’ятники, сквери, шкільні фасади та будівлю пожежно-рятувальної частини.

Шахтарі

Пам’ятник загиблим на виробництві шахтарям відкрили 1999 року. У його створенні брав участь трудовий колектив шахти «Котляревська» («Росія»).

Тарас Шевченко

Пам’ятник у міському сквері відкрили 2001 року спільно з громадою Калуша.

Чорнобиль і Афганістан

У міському парку були розташовані пам’ятник «Жертвам Чорнобилю» та пам’ятник воїнам-афганцям.

Григорій Мирумян

Гірничий інженер, керівник вугільних підприємств, заслужений шахтар України, почесний громадянин Новогродівки. Більшу частину свого життя присвятив вугільній промисловості та розвитку шахтарських колективів. Працював директором шахти №2 «Новогродівська», генеральним директором компанії «Селидіввугілля», а також очолював шахту «Росія». За багаторічну сумлінну працю був відзначений орденами, медалями, почесними нагородами та повним комплектом знака «Шахтарська Слава». У 2005 році Григорію Мирумяну присвоєно звання почесного громадянина міста Новогродівки.

Олег Моргун

Капітан служби цивільного захисту, начальник караулу 75-ї пожежно-рятувальної частини. Загинув 2019 року під час ідентифікації вибухонебезпечних предметів; посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Віктор Рева

Композитор і викладач музичної школи Новогродівки, автор слів і музики пісні, створеної як музична візитівка міста.

Назви вулиць змінювалися разом із містом. У 2015 році перейменували 11 вулиць та провулків. Для старих фотографій, документів і спогадів корисно бачити старі й нові назви поруч.

Було: Леніна, Дзержинського, Крупської, Карла Маркса, 40 років Жовтня, Піонерська, Свердлова, Щорса, Олега Кошового, Мічуріна, Кутузова

Стало: Паркова, Театральна, Кобзаря, Надії, Центральна, Молодіжна, Райдужна, Покровська, Європейська, Героїв України, Зоряна

Напередодні повномасштабної війни Новогродівка була цілісною міською системою з розвиненою освітньою, культурною, медичною та промисловою інфраструктурою.

4 школи

5 дитячих садків

Дошкільна мережа була частиною повсякденної інфраструктури міста.

Культура й творчість

Музична школа, Будинок дитячої творчості, бібліотека для дорослих і бібліотека для дітей.

Медицина

Центральна міська лікарня, ЦПМСД та підстанція швидкої медичної допомоги.

3 промислові підприємства

Працювали в місті напередодні повномасштабної війни.

Щоденне життя

Побутове обслуговування, громадське харчування, дитячі ігрові та спортивні майданчики.

У серпні 2024 року через наближення лінії фронту в Новогродівці розпочалася примусова евакуація родин із дітьми. 29 серпня 2024 року було окуповано житловий сектор міста, а 3 жовтня 2024 року територію громади віднесено до переліку тимчасово окупованих.

Сьогодні пам’ять про Новогродівку — це не лише історія будівель і шахт. Це також родинні спогади, назви вулиць, шкільні історії, місцеві традиції та образ міста, яким його пам’ятають мешканці.